Засвоєння дітьми елементарних знань про навколишню діяльність

Засвоєння дітьми елементарних знань про навколишню діяльність

Діти з особливими потребами мають обмежені уявлення про оточуюче середовище та предмети, про їх функціональне призначення, що потім негативно впливає на формування елементарних знань про явища живої і неживої природи, про громадське життя.

Засвоєння програмного матеріалу залежить від правильного вибору методів навчання з урахуванням психофізичних можливостей дітей з особливими потребами. Потрібно пам'ятати, що діти цієї категорії пасивні, неемоційні, вони не виявляють бажання активно діяти з предметами чи іграшками. Дорослим необхідно постійно створювати емоційно-позитивне відношення дітей до запропонованої діяльності.

На заняттях з ознайомлення з навколишнім середовищем рекомендується використовувати наступні методи роботи: спостереження, практичні дії дітей з предметами, ситуативна, рольова гра, розглядання малюнків, екскурсії, бесіди про побачене і почуте, читання віршів, коротких розповідей, казок.

Ознайомлення з навколишнім містить у собі:

1.      Ознайомлення з предметним світом.

2.      Ознайомлення з природою (живою та неживою).

3.      Елементарні соціальні знання (діяльність людей, родинні відносини; місто і село, професії людей та ін.)

Зміст занять з ознайомлення з навколишнім є основою для занять з розвитку мовлення, тому відповідні теми для занять збігаються. На заняттях з ознайомлення з навколишнім педагоги користуються розгорнутим фразовим мовленням. При цьому в мовленні дорослих повинні зустрічатися різні види висловлювань: спонукання (подивіться..., послухайте...,) питання (які? який? що робить?), повідомлення (сьогодні ми будемо спостерігати за комахами), заперечення (сьогодні ми будемо розглядати яблуко, а не апельсин).

Разом з тим, слова можна вживати в різному логічному зв'язку (пелюстки квітів, букет із квітів, розповідь про квіти).

Виходячи з цього, можна визначити навчальні, корекційно-розвивальні, пізнавальні й виховні цілі навчання.

Навчальні цілі: Формувати й розвивати у вихованців уміння слухати і розуміти рідну мову, говорити, дотримуючись правил; формувати елементарну систему знань про навколишній світ.

Пізнавальні цілі: Ознайомити дітей з близьким оточенням, побутовими предметами, сформувати передумови сприйняття оточуючого середовища та первинні уявлення про явища живої та неживої природи.

Корекційно-розвиваючі цілі: Навчати бачити елементарні зв’язки між предметами і явищами, розвивати пам'ять, увагу, мислення, спостережливість дітей та їх мовлення. Вчити виділяти предмет чи явище від загального, спостерігати, порівнювати, співвідносити, робити висновки, відповідати на питання: Навіщо? Чому? Після чого? Перед чим? Що спочатку, що потім? Що допомагає? Що заважає? У чому користь? У чому шкода? Чим схожі? Чим відрізняються? Що загального?

Виховні цілі: Формувати у дітей морально-етичні навички поведінки, почуття любові до родини, Батьківщини, природи, поваги до українських звичаїв, традицій. Формувати емоційно-позитивне відношення дітей до запропонованої діяльності.

Формування мовлення у дітей з особливими потребами відбувається в тісному зв'язку з діяльністю дітей під час розширення їхніх уявлень про навколишній світ та в процесі спілкування. Однак у цих дітей спостерігається значна затримка розвитку звукової сторони мовлення, грубо порушене граматичне оформлення мовлення.

Розвиток мовлення - одна з найважливіших задач виховання і навчання дітей у Центрі і ведеться в двох напрямках:

1)        у процесі виконання режиму дня, під час прогулянок, ігор, праці, свят, розваг, при ознайомленні з навколишнім, на заняттях з різних видів діяльності створюються природні умови для мовного розвитку дитини.

2) на спеціальних заняттях з розвитку мовлення відбувається узагальнення, поглиблення та розширення практично засвоєного дітьми матеріалу, що має потребу в уточненнях різного плану (знання слова і фрази, фонетичного і граматичного оформлення).

При роботі над формуванням мовлення дітей у побутовій діяльності необхідно проговорювати з дітьми усе, що приваблює їхню увагу, викликає інтерес.

Кожне планове заняття має не тільки специфічну для даного виду діяльності задачу, але і мовну. При цьому мовна задача повинна бути другорядною. Мовний матеріал тут засвоюється мимоволі.

На спеціальних заняттях з розвитку мовлення відбувається систематизація й актуалізація практично накопиченого дітьми матеріалу, який розподіляється по темам.

Більшість дітей з особливими потребами крім загального недорозвинення мовлення, обумовленого олігофренією, мають ще і локальні мовні порушення: дислалії, дизартрії, алалії та ін., усунення яких вимагає спеціальної логопедичної роботи, тому з розвитку мовлення в Центрі проводяться як фронтальні заняття (вихователем у групі), так і індивідуальні (дефектологом чи логопедом).

Матеріал занять дозується за рівнем психофізичних можливостей дітей. При цьому потрібно враховувати, що для засвоєння матеріалу дітям з обмеженими можливостями потрібна велика кількість повторень, закріплень з використанням наочно-дидактичного, ігрового матеріалу.

Мова дорослих - це зразок для наслідування. Тому мова педагогів, технічного персоналу повинна бути емоційно насиченою, нормальної гучності, неквапливою, виразною.

Учити дітей уважно слухати дорослого, виконувати доручення, відповідати на питання, розповідати про свої дії. Збагачувати і активізовувати словниковий запас. Формувати вміння правильної вимови. Розвивати граматичні уміння. Розвивати зв'язне монологічне та діалогічне мовлення.

Розвиток розумових здібностей вихованців, умінь порівнювати мовні факти, аналізувати їх, виділяти істотні ознаки. Розвивати всі сенсорні аналізатори, дрібну моторику, координацію рухів, просторово-часову координацію.

Розширювати уявлення дітей про рідну мову, ознайомлювати з українською та дитячою літературою, фольклором, звичаями та традиціями українського народу.

Формувати у дітей морально-етичні навички поведінки, почуття любові до родини, Батьківщини, природи, поваги до українських звичаїв, традицій. Формувати емоційно-позитивне відношення дітей до запропонованої діяльності.

Діти з особливими потребами молодшого віку мають дуже обмежений запас уявлень про навколишній світ. Вони не можуть встановлювати послідовність подій. Дуже бідний життєвий досвід дітей з особливими потребами не виходить за межі домашнього мікро середовища. У зв'язку з цим формування досвіду дитини починається у формі орієнтування в навколишньому середовищі – близькому та дальньому, з сенсорно-моторного розвитку.

Ознайомлення з навколишнім відбувається шляхом збагачення дітей уявленнями і враженнями про реальну дійсність, повідомленням їм корисних і різноманітних знань про навколишній світ, а також корекції неправильно засвоєних фактів.

Основним засобом розвитку є спілкування з дорослими. На основі розширення уявлень про навколишній світ розширюється пасивний і активний словник дитини з особливими потребами.

До початку дошкільного віку дітей з особливими потребами не сформовані передумови мовного розвитку, предметна діяльність, недостатньо проявляються емоції, не сформований фонематичний слух, погано розвинений артикуляційний апарат.

Тому, ознайомлюючи дітей з навколишнім, педагог - дефектолог, логопед вчить дітей правильно називати предмети, приділяє увагу розвитку основної функції мови - функції спілкування. Кожне заняття починається з логомоторної розминки і просторово-часової координації.

На основі розширення уявлень дітей про навколишній світ збільшувати словниковий запас, який використовується ними в процесі спілкування.

Навчання передбачає вчити дітей звертатися до дорослих з питанням, проханням, використовуючи при цьому просту фразу: вітатися, прощатися, дякувати, розповісти про побачене і почуте, спираючись на свій досвід та словниковий запас. Користуватися в мові словником узагальнюючих понять: «одяг», «взуття», «овочі», «фрукти», «посуд», «меблі»; слухати і сприймати текст, що розповідається, емоційно правильно реагувати на його зміст. Заучувати з дітьми вірші напам'ять шляхом хорового й індивідуального повторювання за дорослими.

Розумовий розвиток дитини і формування, розвиток пізнавальної функції мови невід'ємні.

При вивченні програмних тем з ознайомлення з навколишнім, розвитку мови, при підготовці до оволодіння навичками читання і письма суттєва сторона мови дітей повинна бути зв'язана з їх пізнавальною діяльністю.

Нові інтереси, що з'явилися, запити, бажання дитини варто спрямовувати на оволодіння основ грамоти шляхом доступних занять, що чергуються з ігровою і практичною діяльністю.

Звуки і букви засвоюються дітьми не за абеткою, а в порядку виникнення труднощів, що з’являються при виділенні їх зі слова, вимови та зображенні на письмі.

При формуванні передумов навчання грамоти і письма варто враховувати, що рівень розвитку мови, ознайомлення з навколишнім середовищем у дітей пов'язаний зі ступенем розвитку руху пальців рук. Під час удосконалення функцій руки у зв'язану з нею півкулю надходить усе більше керівних імпульсів та відбувається її інтенсивний розвиток.

При формуванні передумов навчання грамоти і письма в роботі з дитиною повинні бути одночасно задіяні слуховий, зоровий, тактильний аналізатори, кожне заняття варто починати з логомоторної і просторово-часової координації.

Подобається