Вірш "Я - логопед"

Я – логопед,

Я мовлення дитини виправити мушу,

Для того і працюю в поті я чола,

І віддаю дитині всю свою я душу,

Щоб вільно розмовляти колись вона могла.

 

І вдячності ніякої я не очікую,

Бо так навчило вже мене життя.

Та раптом хтось, колись, хоч ненароком

Скаже «дякую»,

Радію я тоді немов мале дитя.

 

Від того, що на світі я живу немарно,

Від того, що роблю комусь добро,

І на душі тоді стає так гарно

І жити хочеться всім ворогам назло.

Подобається