Морально-етичне виховання в початкових класах.

 

1.Завдання морального виховання — це оволодіння нормами й правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної, адекватної поведінки в процесі суспільних відносин. Основою морального виховання є етика.

Етика (від rpe. ethika — звичка, норов, звичай) — наука, об'єктом вивчення якої є мораль. Як філософська наука етика уже з доби давнини відігравала роль "практичної філософії'*. В етиці вирізняють дві низки проблем: по-перше, питання про те, як має чинити людина (нормативна етика), і, по-друге, теоретичні питання про походження і сутність моралі.

Мораль (від лат. moras — звичай) — це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя — праці, побуті, політиці, науці, сімейних, особистісних, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.

2. У чому полягає зміст морального виховання?

В основу змісту морального виховання покладено загальнолюдські морально-духовні цінності.

Загальнолюдські моральні цінності — це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки та життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Національні моральні цінності — це історично зумовлені і створені народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняються національними проявами, своєрідностями у поведінці і є основою соціальної діяльності людей певної етнічної групи. Наприклад, у християнському світі загальнолюдські цінності виокремлені в Біблії як заповіді Божі: "Шануй свого батька та матір свою... Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво проти ближнього свого! І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля, ані раба його, ані невільника його, ані осла його, ані всього, що є в ближнього твого!" та ін.

На основі загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей можна окреслити коло якостей особистості, які становлять зміст морального виховання. Це гуманізм, доброта, чесність, працелюбність, повага до батьків і людей взагалі, чуйність, милосердя, дисциплінованість, совісність, доброзичливість, національна гідність, скромність, справедливість, почуття колективізму, інтелігентність, почуття патріотизму, інтернаціоналізму, материнства, екологічна та правова культура.

Провідні якості моральності формуються в ранньому дитячому віці на основі так званого "соціального успадкування". Вирішальну роль у цьому процесі відіграють батьки: їх власна поведінка на засадах високої моральності, цілеспрямований вплив на особистість дитини закладають основи моральних чеснот особистості. Можна визначити своєрідний кодекс моральних доброчинностей дитини дошкільного віку, які є аксіоматичними засадами цивілізації:

1. Люби і шануй батьків своїх.

2. Бережливо стався до навколишнього природного світу.

3. Не вбивай нічого живого.

4. Будь милосердним, з повагою стався до інших, намагайся допомагати їм.

5. Стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе.

6. Прагни сумлінно працювати.

7. Не кради.

8. Не зраджуй: ти завжди відповідальний затих, кого наблизив до себе.

9. Уникай неправди, не свідчи на когось брехливо. 10. Остерігайся шкідливих звичок.

3. Особливості та умови морального виховання молодших школярів

 Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання. Дитина, підліток і юнак, по-різному ставляться до різних засобів виховання. Знання обліку досягнутого людиною в той чи інший період життя допомагає проектувати у вихованні його подальше зростання. Моральний розвиток дитини посідає провідне місце у формуванні всебічно розвиненої особистості. Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості:

 1) Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативне поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно висловили осуд порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості.  Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами. «Який дитина в грі, такий багато в чому він буде в роботі, коли виросте» - говорив А. С. Макаренко.

 2) Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

4. Моральне виховання - процес формування моральних якостей, рис характеру, навичок і звичок поведінки. Основна базова категорія морального виховання - поняття морального почуття (постійного емоційного відчуття, переживання, реальних моральних відносин і взаємодій).

Моральна свідомість - активний процес відображення дитиною своїх моральних відносин, станів. Суб'єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення-процес постійного накопичення і осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття етичних рішень, здійснення відповідальних виборів.

5. Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно цінні властивості і якості особистості, проявляється у відносинах, діяльності, спілкуванні. Моральне виховання ефективно тоді коли його наслідком стає моральне самовиховання (цілеспрямоване вплив індивіда на самого себе з метою вироблення бажаних рис характеру) і самовдосконалення (процес поглиблення загального морального стану особистості, піднесення всього способу життя, підняття його на щабель вищої якості) школярів.

6. Виховна робота по моральному вихованню

 У моральному вихованні учнів початкових класах досить актуальним є формування гуманних відносин між дітьми, виховання у них дієвих моральних почуттів. У цьому плані в школі з дітьми проводиться чимало різних заходів: бесіди на етичні теми, читання художньої літератури, обговорення позитивних і негативних вчинків дітей. Однак, щоб вся ця система виховних заходів була ефективною, необхідно, щоб кожне вплив педагога мало силу формуючого. Важливим механізмом, що забезпечує успішне входження дитини в шкільне життя, є психологічна готовність, яка включає певний рівень інтелектуального і особистісного розвитку дитини, в тому числі і комунікативні компоненти готовності до шкільного навчання

7. Краєзнавство - одна з форм виховання духовно-моральної особистості

 Вчителі не випадково звернулися до проблеми використання краєзнавства на уроці та в позаурочній діяльності. Аналізуючи роботу з природознавства, розвитку усного та писемного мовлення на уроках читання і російської мови, тобто викладання основних предметів, вони прийшли до висновку, що учні мало знають про малу батьківщину, рідний край, не знайомі в достатній мірі з його минулим і сьогоденням. Але навіть наявний невеликий обсяг матеріалу носить абстрактний характер. Неконкретність призводить до складнощів сприйняття і розуміння даного матеріалу. Щоб підвищити пізнавальний інтерес до історії краю, його минулого, сьогодення й майбутнього, до природи рідного краю, учителі школи звернулася до аналізу даної проблеми та пошуку шляхів її вирішення. Для чого ж слід вивчати свій край? Що вивчати? Як викладати краєзнавчий матеріал? Не менш важливим етапом роботи з краєзнавства є цілеспрямована позакласна та позашкільна виховна робота. Велике значення має зв'язок з соціосредой (батьками, установами міста, здатними допомогти в освоєнні соціальної, культурної, природного середовища рідного краю). Така організація краєзнавчої роботи сприяє усвідомленню свого місця в навколишньому світі ("Я - моє місто"), значення Алтайського краю в історії та культурі Росії ("Я - моє місто, мій край, моя Вітчизна"). Вона не дозволяє повернутися на позиції місництва при вивченні краю і в той же час сприяє формуванню громадянськості.

8. Робота з батьками

 Сучасні батьки вже звикли до особистої безвідповідальності, яку в нас виховали протягом останніх десятиліть. Але не можна давати згоду на цю руйнівну роботу. У кінці кожного навчального року вчителі підводять підсумки, чи було цікаво жити хлопцям у школі. Для цього запропонували дітям анкету. Перший запитання було таке: "Які наші спільні справи тобі здалися цікавими і найбільше запам'яталися?  Хлопці перерахували багато заходів, проведених за рік, а ті хлопці, які прийшли знову, написали: "Я дізналася, що в школі можна не нудьгувати, а жити цікаво і весело". На питання "Чому навчили тебе наші справи?" Діти написали, що вони навчилися любити Батьківщину, своє місто, навчилися охороняти природу, сумлінно працювати, дізналися ціну чесності та доброти, ввічливості, навчилися допомагати один одному і не залишати товариша в біді.

9.Висновок

 Проблему морального виховання досліджували і філософи, і психологи, і педагоги - вчені. Але і зараз вона актуальна. На основі результатів дослідження нами зроблено такі висновки. Ефективність морального виховання школярів можлива при створенні педагогічних умов: мотиваційної, змістовної, операційної. Психологи встановили, що саме молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Це дозволяє своєчасно закласти моральний фундамент розвитку особистості. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність.

 Педагогічний зміст роботи по моральному становленню особистості молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де потрібно самостійність ухвалення рішення і моральний вибір. Успішність даного виду діяльності у формуванні моральних якостей школяра залежить від грамотності педагога, розмаїтості застосовуваних їм методів і емоційному відгуку дітей. Крім педагогічного впливу на формування моральних якостей особистості впливають багато чинників: соціальне середовище, різні види діяльності, провідні типи спілкування, статево-рольові відмінності дітей, при цьому кожен вік вносить свій внесок у формування моральної свідомості особистості; соціальна обстановка, що склалася в нашій країні, накладає відбиток на формування особистості.

10. Список літератури

 1. Азбука морального виховання: Посібник для вчителя. / Под ред. І.А. Каирова, О.С.  Богданової .- М.: Просвещение, 1997 - 17с.

 2. Бабанський Ю.К. Педагогіка. / Ю.К. Бабанскій.-М.: Освіта, -1998 - 479с.

 3. Богданова О.С., Петрова В.І. Методика виховної роботи у початкових класах / О.С. Богданова, В.І. Петрова. - М.: Просвещение, 1980. - 207 с.

 4. Болдирєв Н.І. Моральне виховання школярів / Н.І. Болдирєв. - М.: Просвещение, 1979 .- 289 с.

 5. Васильєва М.С., Оморокова М.І., Абдулліна О.О. Виховання учнів засобами літератури. / / Початкова школа .- 1979 .- № 8 .- С.11.

 6. Виготський Л.С.  Педагогічна психологія / За редакцією В.В. Давидова. - М.: Педагогіка, 1991 .- 420 с.

 7. Виховання особистості школяра у моральній діяльності: Метод. рекомендації / Ом. держ. пед. ін-т ім. Горького. - Омськ: ОДПІ, 1991 .- 267 с.

11. Принципи корекційної роботи

1. Єдність діагностики й корекції. Цей принцип реалізуєть­ся у трьох аспектах. По-перше, корекційній роботі передує діа­гностика, спрямована на вивчення структури дефекту, меха­нізмів його формування, а також на виявлення збережених функцій психіки, на які можна спиратись під час корекції. По-друге, у процесі корекції здійснюється уточнення діагнозу. По-третє, корекційна робота потребує постійного оцінювання її ефективності, критерієм якого є ті зміни, які відбуваються у психіці дитини. Дізнатися про наявність таких змін можна та­кож за допомогою діагностики. Педагог збирає інформацію про особливості психіки дитини шляхом спостереження, бесіди, формувального експерименту. Ці дані можуть бути доповнені результатами психологічного обстеження, яке здійснює пси­холог. Діагностика допомагає оцінити ефективність обраних прийомів корекції.

  1. Встановлення доброзичливої, довірливої, підтримуючої,
    оптимістичної атмосфери спілкування.
  2. Емпатійне ставлення до вихованця, якого потрібно приймати таким, яким він є, не порівнювати його з іншими, не на-­
    водити інших йому в приклад.

4.      Діяльнісний принцип корекції. Головним засобом корекційно -  розвивального впливу є організація активної діяльності
дитини у співробітництві з дорослим.

5.Психокорекція проводиться у зоні найближчого розвитку, оскільки робота з дитиною за межами цієї зони не матиме
корекційного ефекту.

12. Моральне виховання розумово відсталих дітей

 

Процес виховання довший і складніший, коли об'єктом виховання є людина, яка має відхилення в розвитку. Проблема морального виховання розумово відсталих учнів містить широке коло питань. Процес морального виховання передбачає не тільки виховання моральної свідомості, моральних почуттів, а й навичок, звичок поведінки. На шляху ви­рішення цієї проблеми виникає багато труд­нощів, зумовлених особливостями розумово відсталих. Серед них можна назвати відносну слабкість збуджень, яскраво виражену его­центричну спрямованість, часте підпадання під негативний вплив. Але всі ці труднощі долаються.

13. Кінцева мета виховання розумово відста­лої дитини — підготувати її до самостійного життя і праці згідно з нормами, усталеними в суспільстві.     Розумово відсталі здатні засвоїти і дотримуватися моральних норм, проте фор­мування особистості дитини, виховання у неї правильного ставлення до оточення, певної моральної позиції — складний педагогічний процес. Ефективність виховної роботи, спря­мованої на усвідомлення та дотримання мо­ральних норм, потребує чіткого визначення мети цієї роботи, оцінки проміжних та кін­цевих результатів морального розвитку кож­ного вихованця. Теорія та практика дефек­тології виходять з положення, що аномальні діти розвиваються за загальними законами (Л. Виготський, Р. Боскіс, Л. Заков). Щоб ви­ховати розумово відсталу дитину, необхідно вивчити своєрідність розвитку її поведінки, її ставлення до оточення, до подій навколиш­нього життя. У розумово відсталих дітей вчин­ки бувають імпульсивними, необдуманими або ж диктуються безпосереднім бажанням отримати для себе той чи інший предмет, не рахуючись з іншими.

14. Завдання вчителя вчити пра­вильної морально-етичної поведінки, а саме: формування вміння думати про інших, ра­хуватися з їхніми потребами та бажаннями, вмінням співпереживати. У дітей з вадами ін­телекту (в поєднанні з порушенням емоційно-вольової сфери і вторинним недорозвитком мовленням) виникають труднощі у розумінні та усвідомленні того, що відбувається навколо них; вони не вміють співчувати, не помічають проблем інших, не намагаються допомогти їм.  Тому дуже важливо виховувати у таких дітей емпатію — соціальне моральне співпережи­вання, співчуття до інших, а головне — навчити допомагати іншим. Недорозвиток чи порушення розвитку пізнавальних процесії та емоційно-вольової сфери у розумово відсталих дітей не слід розглядати як незмінні.

 

15. ПРОБЛЕМА МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ УЧНІВ

 Процес виховання довший і складніший, коли об'єктом виховання є людина, яка має відхилення в розвитку. Проблема морального виховання розумово відсталих учнів містить широке коло питань. Процес морального виховання передбачає не тільки виховання моральної свідомості, моральних почуттів, а й навичок, звичок поведінки. На шляху вирішення цієї проблеми виникає багато труднощів, зумовлених особливостями розумово відсталих. Серед них можна назвати відносну слабкість збуджень, яскраво виражену егоцентричну спрямованість, часте підпадання під негативний вплив. Але всі ці труднощі долаються.

Дитина оволодіває вмінням поводитися згідно з прийнятими в нашому суспільстві моральними принципами.

 Ідеальним результатом виховання можна вважати таке моральне виховання особистості, за якого повністю збігаються рівні розвитку моральної свідомості й моральної поведінки, коли вчинки, поведінка учнів знаходяться в повній гармонії з їх світоглядом, поглядами, свідомістю, переконаннями.

16. Критерії-показники вихованості школяра

 •   Поведінка в сім'ї: чи виявляє інтерес до сімейних справ, проблем сім'ї; чи переживає разом з іншими членами родини негаразди і радощі; чи старанно вчиться самообслуговуванню; чи виконує завдання старших, проявляє турботу про молодших і старших членів родини; чи правильно реагує на зауваження; чи ввічливий у спілкуванні з усіма членами родини.

 •   Поведінка в школі: уважність на уроках; старанність у виконанні завдань; працелюбність та акуратність в навчанні й роботі; ставлення до успіхів і невдач в навчанні; вияв почуття відповідальності за доручені громадські справи; дбайливе ставлення до шкільного майна; поведінка на перервах.

•    Поведінка в школі: уважність на уроках; старанність у виконанні завдань, працелюбність та акуратність в навчанні й роботі; ставлення до успіхів і невдач у навчанні; вияву почуття відповідальності за доручені громадські справи; дбайливе ставлення до шкільного майна; поведінка на перервах.

•    Ставлення до старших: ввічливість у спілкуванні; слухняність у виконанні завдань; надання посильної допомоги тим, хто її потребує; ввічливе ставлення до старших при зустрічах і прощаннях.

 •    Ставлення до однолітків: активна участь у спільній діяльності та іграх; прагнення поділитися своїми успіхами та невдачами з товаришами; бажання безкорисно допомагати друзям; прагнення не підводити своїх товаришів, клас.

 •   Поведінка на вулиці та в громадських місцях: дотримання правил вуличного руху; збереження природи; дотримання чистоти та порядку в громадських місцях, у транспорті, на вулиці.

•    Ставлення до самого себе: акуратність і бережливість в одязі, взутті; дотримання правил особистої гігієни; виконання режиму дня і ранкової гімнастики; самокритичність в оцінці своєї поведінки та окремих вчинків; правдивість, чесність, принциповість.

17. Критерії оцінювання моральної вихованості школяра

 

 •    Когнітивний компонент — уявлення про етику і мораль, гуманістичні цінності суспільства і риси характеру особистості; знання правил спілкування, ставлення, поведінки.

 

 •    Процесуально-діяльнісний компонент — виявлення культури моральної дії: спроможність на гуманний вчинок; уміння спілкуватись і розв'язувати конфліктні ситуації; співчутливий відгук на переживання іншого; дотримання етикету, хороших манер, які сприяють створенню атмосфери доброзичливості, делікатності, такту.

 

 •    Ціннісно-смисловий компонент — виявлення інтересу до внутрішнього світу людини; доцільне використання прийомів і способів пізнання іншої людини; ціннісне ставлення до себе, прагнення самовдосконалення.

 

 •    Рефлексивний компонент—виявлення моральної рефлексії, самооцінки особистісних рис, саморегуляції поведінки; усвідомлення себе як індивідуальності, носія соціальних ролей.

 

 • Індивідуальна поведінка кожного учня залежить від засвоєння ним морально-етичних норм.

 

 Механізм перетворення морально-етичних норм в індивідуальну поведінку учня складається з трьох компонентів: змістовно-когнітивного, мотиваційного та поведінкового. Змістовно-когнітивний охоплює знання норм, усвідомлення їх значення у керуванні поведінкою; мотиваційний — це бажання дотримуватися таких норм; поведінковий — дії для дотримання норми, реалізація знань у власній практичній діяльності.

 

 Такий механізм передбачає, що морально-етичний вчинок підлітка покладає на нього відповідальність за здійснений вибір, за спосіб його реалізації, а також за кінцевий результат.

 

 Ступінь морального розвитку індивіда визначають за критеріями. Як зазначає Н. Хамська, критерії дають змогу прогнозувати розв'язання виховних завдань, передбачити результат, оцінити його відповідно до окресленої мети.

 

Критерії, базові для розвитку в учнів морально-етичних норм:

 

 - • працьовитість, старанність, організованість, дисциплінованість, наполегливість;

 

 •    доброзичливість, чесність, чуйність, ввічливість, людяність, толерантність, емпатія;

 

 •    самоповага, самокритичність, самооцінка, самореалізація, совість.

 

 Перша група критеріїв характеризує знання і ставлення учнів до праці, друга — до інших людей, третя — до самого себе.

 

 Під критеріями морально-етичних норм ми розуміємо ті відмінні ознаки свідомості та поведінки, які формуються внаслідок засвоєння учнями комплексу відповідних знань і знаходять відображення смислової змістовної характеристики у взаємозв'язку зі сферою діяльності, у якій розгортаються реальні дії розумово відсталих.

 

Показники, що визначають рівні морально-етичної вихованості та поведінки: повнота, усвідомленість, мотивованість, дієвість.

 

 Повнота — наявність знань про морально-етичні норми поведінки і взаємодії. Усвідомленість — розуміння сутності, значущості морально-етичних норм, здатність вербалізувати знання, аргументувати власні вчинки. Мотивованість — спрямованість дій, вчинків і норм на досягнення мети практичної діяльності. Дієвість — готовність застосовувати морально-етичні норми у практичній діяльності.

 

 Отже, характер рівнів морально-етичних норм визначається через освіченість учня, його позицію в колективі, наявність морально-етичного досвіду, вмінь використовувати отриману інформацію про норми у власній поведінці, спрямовувати її на досягнення мети.   

 

 

Подобається